Табір Святого ДаміанаНа сьогоднішній день Табір Святого Даміана оглядається на десятилітні традиції. Семінаристи міста Ніредьгаза заснували братство Святого Даміана з метою молитися за дітей з обмеженими можливостями у своїх щоденних молитвах. У той же час вони почали відвідувати заклад, який називається Магдалина, де живуть ці діти. Після обіду, як тільки з’являвся вільний час, вони грали, співали, організовували різні дозвіллєві програми для дітей. Таким чином крім духовного зв’язку, вони мали можливість відкрити особисті стосунки з ними. Таким чином виникла необхідність якомога більше допомагати дітям, та їхнім родинам.
У 1997 році, зараз 23 роки тому була розпочата дуже приємна ініціатива греко-католицької семінарії! Учасники братства Святого Даміана в той час задумали організувати табір, але не простий, а для особливих людей. Силою, яка рухала добрим ділом була, і на даний час залишається молитва. З цього виросла, до сьогодні росте ця прекрасна справа. Цей табір став короною братства Святого Даміана.
Табір має три основні цілі: на тиждень зняти тягар з плечей батьків, які виховують дітей з обмеженими можливостями, з іншого боку подарувати дітям незабутні канікули, по-третє привернути увагу молоді у суспільстві солідарності до людей з обмеженими можливостями, показуючи, що вони настільки ж корисні члени спільноти, як тілесно здорова людина.
В рамках щорічної одно тижневої ініціативи, для кемперів відкривається можливість брати участь у різноманітних розвивальних та розважальних програмах, попри це все, велику роль грає віра. Цей табір повністю безплатний. Суму для проведення табору з року в рік збираємось спільними зусиллями. В останньому такому таборі ми дали змогу приєднатися 120-ом дітям-інвалідам та 150-ом добровольцям. Табір Святого Даміана працює щороку і приймає людей з легкими та середніми інвалідними вадами. Хоча головними діячами є греко-католицькі семінаристи, добровольцями і учасниками можуть прийти люди з будь-яких конфесій.
Гасло громади: „Носіть тягарі один одного” відповідає усім цінностям, які є периферійними у нашому сучасному суспільстві. Діти з вадами є даром, благословенням Божим, і ми теж хочемо бути учасниками такого благословення.
Неприхованою нашою метою є також привернення уваги навколишнього середовища на те, що ми несемо відповідальність за всіх людей. Як добродушні люди ми мусимо відчувати потребу допомагати людям зі складнішою долею. Семінаристи змогли зрозуміти, що окрім радості, скільки труднощів з дітьми-інвалідами.
Тому семінаристи вирішили взяти на себе тягари батьків, та розважати цих дітей цілий тиждень. Після великого успіху найпершого табору та позитивних відгуків батьків, заохотилися не тільки семінаристи, а і цивільні люди. Одним з головних аспектів програми є надати дітям тривалих вражень, які супроводжуватимуть їх на все життя.
Така ініціатива абсолютно добровільна. Кожен доброволець зі свого вільного часу дає тиждень з літа на таке благе діло, щоб наша Даміанова сімя змогла без проблем відпочити. Наші добровольці на тиждень стають невідємною частиною кемперів, вони годують, допомагають одягати, купати, танцюють, співають з ними. Всі учасники табору стають набагато багатшими духовно. Ми, добровольці не тільки роботу бачимо в цьому. Дуже гарне відчуття від любові та довіри, яку може дати дитина з інвалідністю. Ми можемо спробувати працювати не за гроші, а задля того, щоб комусь привезти радість. Така радість неодмінно повернеться до нас. Саме більше волонтерів приходять до нас із шкіл, а саме випускники, але й таке буває, що приходять молоді пари, одружені.
Табір традиційно проводиться в перший тиждень серпня. На перший (нульовий) день приходять тільки волонтери. Програми тижня щороку дуже різні, оскільки ми стараємося створити такий тиждень, щоб він заповнився на все життя. Коли ми спілкуємося з дітьми, ми вражені, томущо цей табір для них є самим приємним моментом літа. Між програмами є і заняття спортом, різні рукотворні заняття, музичні терапії, і підготовка до конкурсу „Хто що може” яке проводиться в кінці табору. Є такі гості, які щороку повертаються до нас, наприклад музичні гурти, акробати, мотоциклісти, які дарують ще більше вражень.
За роки існування табору нам вдалося змінити думку багатьох волонтерів на рахунок дітей з обмеженими можливостями, томущо багато людей перший раз своєму житті зустріли таких дітей в нашому таборі. Але в першу чергу ми змогли дати надію і духовну підтримку батькам чи родичам, які виховують дітей з обмеженими можливостями. А ще народилося багато покликаннь на священство, вчительство, на психотерапевтів чи навіть лікарів.
Яка суть цього табору?
Дозвольте поділитись щорічними враженнями, які ми переживаємо в нашому таборі. Хто вже був з нами той знає, що в останній день є диско-вечір, де ми стаємо в круг і обіймаємо один одного. Момент, в якому навіть найсильнішому чоловікові на очі накочується сльоза. Це для мене означає Табір Святого Дамяна. Це справжнє коло, в якому немає різниці, сторони кола всюди однакові. Це табір, де неважно яким ти є, тебе люблять. Це найщасливіший момент табору. І знаєте що? Коли ми згадуємо про цей момент, якесь тепло загортає наші серця, і це не інше як любов. Люди з вадами не інші, не гірші за нас. Вони тільки хочуть, щоб їх любили і приймали їх і їхню любов.